15а тролейбус Житомир: від першого маршруту до сучасної мережі
15а тролейбус житомир — один із маршрутів історичної тролейбусної системи міста. Він з’явився в контексті розширення мережі, коли маршрути № 1, 1А та 1Б пов’язували вокзал, центральні майдани, Театральну вулицю та Смолянський район. У сучасному транспортному средовищі позначення «15А» сприймають не лише як номер. Для людей, які тривалий час користувалися жітомирським електротранспортом, воно пов’язане з конкретними вулицями, зупинками, вузькими місцями розвороту та відчуттям зміни міського простору.
Історія жітомирської тролейбусної системи почалася 1 травня 1962 року з короткого маршруту № 1 «Майдан Леніна — Вокзал». Тоді довжина лінії становила лише 3,5 км, а рух забезпечували п’ять машин: три вживані СВАРЗ ТБЕС, передані з Москви, та два нові ЗіУ-5. За перший рік тролейбуси перевезли 2,4 млн пасажирів. Мережа живилася від двох тягових підстанцій, а ремонтували рухомий склад у старому трамвайному депо на Комсомольській.
Поступово маршрути змінювали геометрію. У 1963 році лінія пішла вулицями Театральною та Карла Маркса до Смолянського майдану. У 1964 році демонтували трамвайні колії на ділянці вулиці Карла Лібкнехта, а тролейбусний рух продовжили до фабрики «Комсомолка». У 1966 році відкрили маршрут № 3 і збудували нове тролейбусне депо на вулиці Чапаєва, розраховане на 50 машин. Саме на цьому етапі формувалися передумови для появи маршруту 15А: розширювалася контактна мережа, змінювалася нумерація ліній і виникала потреба у кільцевих варіантах для кращого розподілу руху.
Що відомо про маршрут 15А
Назва маршруту з буквою «А» була характерною для жітомирської нумерації. Вона доповнювала основний номер і вказувала на певний варіант руху, який не завжди можна було зрозуміти лише за цифрою. Подібні позначення з’являлися у разі потреби розділити напрямок або пропонувати альтернативний порядок зупинок на спільній ділянці мережі.
Важливо відокремити маршрут 15А від тролейбуса з номером 15. Це різні способи позначення: перший стосується лінії, другий — рухомого складу. У документах електротранспорту номер маршруту часто додавали до номера машини, тому записи на маршрутних листках, схемах руху та фотографіях можуть виглядати схожими. Без даних про конкретний рейс номер «15А» сам по собі не доводить, який саме тролейбус виконував рейс.
За наданими матеріалами маршрут 15А безпосередньо не описаний окремим абзацом, але його поява вкладається в процес формування кільцевих маршрутів № 1А та 1Б у 1981 році. Тоді на вулицях Вітрука та Селецькій проклали нову лінію, а кільце на Смолянському майдані демонтували. Замість нього влаштували кільце на майдані, який у той час називали майданом 60-річчя СРСР. Маршрути № 3 і 5 продовжили до цього кільця, а частина ліній у центральній частині міста змінила напрямок руху.
Таке перероблення мережі мало практичний сенс. Кільцевий маршрут дозволяв тролейбусу виконувати рейс без розвороту на складі та розподіляти рух між різними вулицями. З точки зору пасажира це означало більше варіантів поїздки через центр, Гідропарк, Корбутівку, промислові райони та Смолянку. Водночас маршрутна схема ставала складнішою, а пасажирам доводилося уважно стежити за номером і напрямком.
Маршрути, на яких формувалася мережа
У 1970-х років тролейбусна мережа вийшла до Крошні та Гідропарку. Маршрут № 4 «Вокзал — Крошня» відкрили в 1973 році, а № 5 «Майдан Леніна — Гідропарк» — у 1974 році. Другий напрямок спочатку був відірваний від депо, тому машини доставляли на маршрут автомобілями-тягачами. Для розвороту використовували вулиці Лазо, Любарську та Комсомольську. Вузьке перехрестя Комсомольської та Театральної створювало складність: розширити проїжджу частину не давали старі будинки.
У 1977 році через вулиці Паризької Комуни та Шевченка проклали нову ділянку, після чого маршрут № 5 продовжили до Смолянського майдану. У 1978 році мережа отримала нові маршрути № 6 «Крошня — Завод „Хімволокно“» та № 7 «Фабрика „Комсомолка“ — Завод „Хімволокно“». Тоді ж завершили будівництво трамвайно-тролейбусного депо № 2, а пасажирів почали обслуговувати без кондукторів.
Подальше розширення відбулося у 1981–1982 роках. Через Михайловоградську та Ватуті запустили № 10 «Фабрика „Комсомолка“ — Завод „Хімволокно“» і № 11 «Крошня — Завод „Хімволокно“». Лінія по Комуністичній і Московській дала маршрут № 12 «Крошня — Центр». Маршрути № 13 і № 14 до Гідропарку та вокзалу не витримали випробування пасажиропотоком і були ліквідовані. Саме в такому середовищі маршрут 15А отримав назву, яка поєднувала числове позначення з додатковим варіантом руху.
| Період | Зміна в мережі | Значення для пасажирів |
|---|---|---|
| 1962 | Відкриття маршруту № 1 довжиною 3,5 км | З’явився перший тролейбусний напрямок між вокзалом і центром |
| 1963–1966 | Лінії до Смолянки та «Комсомолки», будівництво депо № 1 | Мережа охопила промислову та житлову частини міста |
| 1973–1978 | Маршрути до Крошні, Гідропарку та «Хімволокна» | Поїздки зв’язали периферійні райони з центром |
| 1981 | Кільцеві № 1А та 1Б, перебудова кільця на Смолянському | З’явилися альтернативні варіанти руху через центр |
| 1982 | Маршрути № 10, № 11 і № 12 | Розширився доступ до Ватуті, Московської та центру |
Як змінювався тролейбусний парк Житомира
На початку руху в місті були СВАРЗ ТБЕС та ЗіУ-5. Протягом 1962 року Житомир отримав ще шість ЗіУ-5. У січні 1964 року прибули перші шість ОДаЗ-695Т, а згодом почали надходити тролейбуси Київ-4. Частина машин приїжджала до міста вживаними: модель Київ-4 надходила з Києва, а ЗіУ-5 — з Москви. Нові та вживані машини потребували пристосування до місцевої контактної мережі й ремонту на місці.
У лютому 1971 року в Житомирі почали експлуатувати Київ-6. У 1976 році прийшли перші ЗіУ-682, а з 1982 року їхні поставки стали регулярними. Модель ЗіУ-682 мала ширшу дверну зону та кращу пристосованість для великого пасажиропотоку, хоча загальний вигляд тролейбуса залишався впізнаваним: два штанги, двоповерхова кабіна з круглим люком на даху та вузьке кузовне оформлення періоду.
У 1974 році до Житомира потрапив перший вантажний тролейбус КТГ-2. Його поява показала, що контактну мережу можна використовувати не лише для пасажирських перевезень. Через два роки два ЗіУ-682Б відправили на випробування до Києва, а 1984 року в місто прибули два ЗіУ-682УГ — експортні тролейбуси, які спочатку призначалися для Греції. Їх довелося суттєво переобладнати в депо № 1.
Окремої уваги заслуговує історія 15А тролейбус житомир у контексті парку. Маршрут міг виконуватися різними моделями залежно від року, наявності машин і ремонтного графіка. Запам’ятати лише номер лінії недостатньо: для точного відтворення історії конкретного рейсу потрібні маршрутний листок, фотографія, дата або свідчення водія.
Тягові підстанції та контактна мережа
Перші дві тягові підстанції забезпечували живлення невеликої мережі 1962 року. Їх потужності вистачало для п’яти машин і короткого маршруту. У 1976 році в районі Корбутівки побудували нову підстанцію та реконструювали чотири наявні. Сумарна потужність тягових підстанцій збільшилася майже вдвічі — до 13 200 кВт. Одночасно в контактній мережі перейшли від жорсткої підвіски до еластичної, яка краще поглинала коливання контактного дроту.
Розвиток ліній потребував не лише прокладання дроту. Важливими були перехрестя, розворотні кільця, тягові підстанції та можливість безпечно вивести машину з маршруту. Маршрут 15А, як і інші варіанти з буквою, залежав від роботи всієї інфраструктури. Якщо на одній ділянці виникала перешкода, вона могла змінити весь порядок руху.
До 1984 року довжина контактної мережі досягла 87,5 км. Для живлення трамвайних і тролейбусних ліній використовували 11 тягових підстанцій, сім із яких уже перейшли на телеметричне керування з центрального пульта. На маршрутах працювали близько 200 тролейбусів, які щороку перевозили приблизно 75 млн пасажирів. Загальна протяжність дванадцяти маршрутів становила 146,4 км.
Загальна історія жітомирської системи, її маршрути та технічна еволюція описані у матеріалі Житомирський тролейбус, що дає корисний контекст для цього твердження. Для відтворення історії саме маршруту 15А ці дані важливі, проте їх слід відділяти від деталей, яких у наведеному джерелі немає.
Чому номер 15А міг змінюватися
У старій нумерації ліній буква не завжди означала довгий окремий напрямок. Іноді вона розділяла два варіанти, які користувалися різними вулицями або мали різний порядок проходження центральних зупинок. У такому разі пасажири могли їхати в одному напрямку на № 15, а в зворотному — на № 15А.
Інший варіант — маршрут із додатковою лінією, призначеною для обслуговування окремих напрямків у періоди високого пасажиропотоку. Але за доступним описом не можна безпосередньо приписувати 15А якусь із цих функцій. Підтверджені лише загальні тенденції: у 1981 році мережа вже використовувала позначення 1А і 1Б, а 1982 року з’явилися нові числові маршрути № 10, 11 та 12.
Щоб не підміняти історію здогадкою, варто користуватися первинними документами транспортного підприємства. Доцільні пошуки в наступних категоріях:
- схема тролейбусних маршрутів Житомира за різні роки;
- журнал руху або графіки виходу машин;
- фотографії вагонів із видимими маршрутними таблицями;
- виписки з технічного звіту трамвайно-тролейбусного управління;
- спогади водіїв та пасажирів, які користувалися лінією 15А;
Особливу увагу варто звернути на дату. Маршрут міг зберігати номер після перенесення кінцевих зупинок, тоді як його траса змінювалася. Отже, позначка «15А» на карті 1980-х і на пізнішій фотографії може позначати той самий номер, але вже іншу геометрію руху.
Роль депо в житті маршруту
Перші тролейбуси обслуговували у старому трамвайному депо на вулиці Комсомольській. Ремонтна канава там не мала нормального укриття, а тролейбуси доводилося заштовхувати вручну. Нові машини доставляли з Києва та Одеси на буксирах, а з Москви та Енгельса — поїздами. Отже, маршрут 15А залежав не лише від контактної мережі, а й від можливості вчасно подати машину з парку.
У 1966 році відкрили депо № 1 на вулиці Чапаєва на 50 тролейбусів. Там виконували переобладнання ЗіУ-682УГ, зокрема переварювали раму, змінювали скло, двері, бампери та кабінну перегородку. У 1978 році завершили будівництво депо № 2, до якого перемістили управління та старе трамвайне депо.
Після відкриття другого депо в’їзд до депо № 1 із перехрестя Щорса та Чапаєва на тривалий час закрили; роботу відновили у 2010 році. Така деталь добре показує, як локальна інфраструктура залежала від конкретних управлінських рішень. Якщо маршрут 15А проходив повз закритий в’їзд, водіям доводилося враховувати додаткові маневри та іншу логістику.
| Об’єкт | Коли з’явився | Особливість |
|---|---|---|
| Тимчасове обслуговування на Комсомольській | 1962 | Ремонтна канава просто неба, ручне заштовхування машин |
| Тролейбусне депо № 1 | 1966 | Розраховане на 50 тролейбусів, розташоване на вулиці Чапаєва |
| Трамвайно-тролейбусне депо № 2 | 1978 | Туда перемістили управління та старе трамвайне депо |
| Повторно відкритий в’їзд до депо № 1 | 2010 | Відновлення в’їзду з перехрестя Щорса та Чапаєва |
Тролейбусний досвід у міському просторі Житомира
Тролейбуси впливали на вигляд вулиць. Під дротом виникали зупинки, а на перехрестях треба було враховувати габарити та траєкторію руху. У перші роки в Житомирі виникала проблема з вуличними ліхтарями: штанги тролейбусів при зриві з дроту часто зачіпали підвішені над дорогою світильники. Перенесення ліхтарів на стовпи в 1970-х роках зменшило цю проблему.
На центральних вузьких вулицях контактний дріт, стовпи та будинки формували складні перешкоди для водія. Розворот на майдані потребував достатньо простору, а перехрестя мали пропускати машину з причепами та двома штангами. Тому навіть невелика зміна схеми руху могла вплинути на регулярність рейсів.
Пам’ять про жітомирські тролейбуси часто зберігається не у формальних таблицях, а в окремих спогадах: запам’ятаний номер маршруту, скрип при поворості штанги, затор на Театральній, зимовий рух гіршою вулицею або очікування на кільці. Саме такі деталі доповнюють сухі технічні відомості та дають змогу пов’язати історію маршруту 15А з реальним міським досвідом.
Водночас старі фотографії потрібно читати обережно. На знімку можуть бути номер маршруту, модель машини, напрямок руху й номер виробу. Однак маршрутна таблиця іноді вказує лише головний номер, а буква з’являється на допоміжному позначенні. Тому для точної атрибуції фотографії бажано мати кілька незалежних ознак: дату, вулицю, напрямок і, якщо можливо, запис із графіка руху.
Чому 15А важливий для історії Житомира
Маршрут 15А належить до періоду, коли тролейбусна мережа перестала бути експериментом і перетворилася на повноцінний міський вид транспорту. У 1962 році пасажири знали про нього за конкретним номером. У 1970-х мережа охопила промислові та периферійні райони, у 1980-х з’явилися нові лінії та кільцеві варіанти. Саме тоді позначення з буквою закріпилося як частина практичної системи маршрутизації.
Історія 15А тролейбус житомир показує зв’язок транспорту та міської забудови. Нові вулиці потребували дроту, депо — техніки та робітників, а пасажири — чіткого номеравання. Тролейбус був частиною повсякденного життя: на ньому їхали на роботу, у навчальні заклади, магазини та промислові підприємства. Маршрут, який проходив через центр, допомагав перетинати відстані між районами без необхідності пересадки.
Водночас слід забути не варто. Закриті маршрути № 13 і № 14 показали, що навіть технічно можлива лінія не знайде достатнього попиту. Нові напрямки потрібно було порівнювати з пасажиропотоком, а старі перейменовували, скорочували або закривали. Номер 15А був частиною цього процесу пристосування мережі до реального попиту.
Найточніша пам’ятка про цю лінію — не узагальнений перелік маршрутів, а документ, у якому зафіксовано конкретний рейс: дату, машину, водія, час виходу та пройдені зупинки. Саме такі архівні деталі допомагають перевести назву 15А з рядкового позначення в документовану історію конкретної лінії.
Поширені запитання
Що означає 15а тролейбус житомир?
Це позначення історичного тролейбусного маршруту № 15А в Житомирі. Буква «А» виділяла додатковий варіант лінії в системі, де порядок маршрутів уже не вміщувався лише у просту числову послідовність.
Коли в Житомирі з’явився тролейбусний рух?
Тролейбусний рух відкрили 1 травня 1962 року. Перший маршрут № 1 «Майдан Леніна — Вокзал» мав довжину 3,5 км та забезпечувався п’ятьма тролейбусами.
Які моделі тролейбусів використовували в Житомирі?
На початку руху працювали СВАРЗ ТБЕС та ЗіУ-5. Пізніше надходили ОДаЗ-695Т, Київ-4, Київ-6, ЗіУ-682, ЗіУ-682Б і ЗіУ-682УГ. Для потреб господарства використовували також вантажний КТГ-2.
Де розташовані жітомирські тролейбусні депо?
Перше спеціалізоване депо № 1 збудували на вулиці Чапаєва у 1966 році на 50 машин. У 1978 році завершили депо № 2, куди перемістили трамвайно-тролейбусне управління та старе трамвайне депо.
Скільки маршрутів існувало в розвинутій мережі?
У 1984 році на маршрутах працювали близько 200 тролейбусів. Загальна протяжність дванадцяти маршрутів становила 146,4 км, а довжина контактної мережі досягла 87,5 км.
Чому в історії мережі важливі кільцеві маршрути?
Вони давали змогу виконувати рейс по замкненій трасі без повернення машини до депо. У 1981 році в Житомирі діяли № 1А та 1Б, а Смолянське кільце замінили на новому майдані, до якого продовжили № 3 і 5.
Як впливало будівництво нових ліній на пасажирів?
Розширення відкривало прямий доступ до Гідропарку, Крошні, Корбутівки, промислових підприємств і центру. Водночас складніша схема вимагала точніших інформацій про напрямок і періодичність руху.
Чи існує маршрут 15А актуально?
Наданий історичний матеріал не підтверджує, що маршрут № 15А нині виконується як окрема лінія. Щоб перевірити чинний стан, слід звірити актуальну схему жітомирського електротранспорту та останній розклад руху.
Де шукати архівні відомості про маршрут 15А?
Насамперед перегляньте схеми маршрутів різних років, маршрутні листки, технічні звіти підприємства, фотографії з видимими таблицями та спогади водіїв. Найнадійніша дата й траса з’являться, коли кілька таких джерел збігаються.
Чи пов’язаний маршрут 15А із ЗіУ-682?
Не можна стверджувати, що всі рейси 15А виконувалися саме цією моделлю. На маршрутах могли працювати різні тролейбуси залежно від року, технічного стану парку та розподілу машин між лініями.
Що можна побачити на старих фотографіях маршруту?
Насамперед зверніть увагу на номер, букву в кінці номера, модель кузова, напрямок руху, вуличні орієнтири та форму ліній. Одна фотографія не замінює маршрутний листок, але разом з архівними даними може точно ідентифікувати рейс.


Залишити відповідь