Марія-Антуанетта: діти королеви

Марія-Антуанетта: діти французької королеви у фактах і долях

У сімох пологах королева Марія-Антуанетта народила чотирьох дітей, що дожили до появи на світ, і трьох, які померли в перші місяці або роки життя. Жоден з її синів не пережив батька раніше 1830 року, і лише молодша донька, Марія-Тереза, залишила прямих нащадків. Коли 1789 року в Парижі почалася революція, її старшому синові Луї-Шарлю було трохи більше чотирьох років. Через чотири роки його разом із сестрою та матір’ю перевели в темничну камеру Temple. Діти Марії-Антуанетти перетворилися на заручників революції і символ зруйнованої монархії, а не на спадкоємців, якими їх планували виховати.

У цій статті мова піде про те, ким були ці четверо, що з ними сталося після 10 серпня 1792 року, і чому жоден із хлопчиків не залишив по собі прізвища. Розповідь спирається на листи королеви, протоколи Temple, пізніші свідчення Марії-Терези та дослідження, опубліковані у фондах Bibliothèque nationale de France.

Скільки дітей було у Марії-Антуанетти

Просте число ховає за собою довгу історію. Перша дитина з’явилася у подружжя у 1778 році, остання — у 1787-му, за два роки до штурму Бастилії. Із семи вагітностей четверо пологів завершилися живою дитиною, а три вагітності закінчилися мертвонародженням або ранньою смертю немовляти. У підрахунках істориків є невеликі розбіжності через різне трактування джерел, але послідовність і імена збігаються.

Дитина	Рік народження	Доля
Марія-Тереза (Madame Royale)	1778	Єдина, хто залишив нащадків; померла 1851
Луї-Жозеф (дофін)	1781	Помер у Temple 1789 від туберкульозу
Софія-Геліна (мертвонароджена)	1786	Не вижила
Луї-Шарль (Луї XVII)	1785	Помер у Temple 1795 у віці 10 років
Софія (друга, померла в дитинстві)	1786	Померла через кілька тижнів
Ернест-Ламберт (мертвонароджений)	1787	Не вижив

Отже, «діти Марії-Антуанетти» у вузькому значенні — четверо. Двоє з них — хлопчики, яких у XVIII столітті називали спадкоємцями трону. Жоден з них трону не отримав. Це і є головний сюжет розмови.

Чому смертність була такою високою

У 1780-х роках дитяча смертність у королівських родинах Європи трималася на рівні 25–40 відсотків. Недоношеність, кишкові інфекції, відсутність антибіотиків і практика годування годувальницями робили перший рік життя найнебезпечнішим періодом. У Марії-Антуанетти цей ризик додатково підсилювався близькоспорідненими шлюбами в домі Габсбургів-Лотаринзьких: її мати Марія-Терезія поєднувала дітей у кузенів і двоюрідних братів протягом кількох поколінь.

Старша дочка: Марія-Тереза Шарлотта

Народилася 19 грудня 1778 року у Версалі, в апартаментах королеви. Її одразу оголосили «Madame Royale» — традиційний титул старших доньок французьких королів. У перші роки життя вона росла в оточенні гувернанток, окремо від братів, як і належало за етикетом Бурбонів. До п’яти років вона вже брала участь у прийомах і малювала акварелі, деякі з яких збереглися у приватних колекціях.

Після арешту родини у серпні 1792 року Марію-Терезу разом із братом Луї-Шарлем перевели в Temple. Їй було тринадцять, коли матір стратили. Вона пережила чергу ізоляції, допити, переїзди між тюрмами й обмінами. У 1795 році, після смерті брата, її обміняли на французьких полонених у Австрії. Там вона вийшла заміж за свого двоюрідного брата, герцога Ангулемського, сина графа д’Артуа. Їхнє подружжя було бездітним, і титул Madame Royale залишився за нею до кінця життя. Померла в замку Фроцендорф у 1851 році, у віці 72 років — довше, ніж будь-хто з її найближчої родини.

Що з її щоденника розповідає про дітей

Збережені листи та уривки щоденника, опубліковані в архіві Vienne, показують, що Марія-Тереза намагалася опікувати молодших братів і сестер у Temple навіть у ролі напівв’язня. Вона сама вчила Луї-Шарля читати, коли приставлені охоронці не дозволяли гувернанткам залишатися в кімнаті. Ці деталі важливі: вони пояснюють, чому в історіографії її образ стоїть окремо від трагічної долі братів.

Старший син: дофін Луї-Жозеф

Народився 22 жовтня 1781 року. Він був першим хлопчиком у королівській родині за десять років і автоматично став дофіном — офіційним спадкоємцем трону. Йому дали ім’я на честь обох дідів. Хлопчик ріс кволим, з вираженим викривленням хребта, і потребував частих медичних оглядів. У 1789 році, коли вибухнула революція, йому було лише сім.

Помер 4 червня 1789 року від туберкульозу, за два тижні до відкриття Генеральних штатів у Версалі. Його смерть збіглася з початком політичної кризи, і вже за кілька місяців новим спадкоємцем де-факто вважали його молодшого брата Луї-Шарля. Тіло дофіна перепоховали в абатстві Сен-Дені, традиційному усипальниці французьких королів, але в 1793 році, під час революційного розграбування, його останки були розкидані по спільній ямі.

Чому ця смерть вважається передчуттям

Історики, зокрема Антонія Фрейзер у біографії 2001 року, описують смерть Луї-Жозефа як особисту катастрофу для Марії-Антуанетти. Вона втратила сина, на якого покладала політичні сподівання, в момент, коли монархія вже втрачала реальну владу. З цього моменту в її листах з’являються фрази про втому і розчарування, яких раніше не було.

Молодший син: Луї-Шарль, «Луї XVII»

Народився 27 березня 1785 року, через чотири роки після старшого брата. Саме його республіканські газети згодом проголосили «Луї XVII» — символічним наступником страченого батька, хоча формально він ніколи не коронувався. У сім’ї його звали Шарль, в офіційних документах — Луї-Шарль, герцог Нормандський.

Після 10 серпня 1792 року королівську родину заблокували в Temple. Для шестирічного хлопка почалося інше життя: без прогулянок, без однолітків, під наглядом комісара, який вів протоколи кожного дня. У 1793 році, після страти батька, комісаром при ньому призначили Симона — чоботаря-революціонера, який мав «перевиховати» хлопчика на громадянина Республіки. Листи тих років показують, що Луї-Шарль перестав розмовляти, перестав виходити з кімнати і поступово втрачав вагу. Протоколи Temple, видані у фондах Archives nationales, містять медичні описи висипу на ногах, сухот і сильної набряклості. Офіційною причиною смерті 8 червня 1795 року записали туберкульоз, хоча сучасні дослідники припускають і скарлатину, і зловживання алкоголем серед наглядачів.

Чому навколо його смерті стільки самозванців

Поховали Луї-Шарля у спільній ямі, а потім тіло переміщували між моргами, поки в 1846 році не спробували ідентифікувати за допомогою хірурга Сегаля. Серце, яке лікар вирізав під час розтину, передали в Бельгію, де воно зберігається в крипті церкви в Курнон-Довернь. У XIX столітті з’явилося близько сорока самозванців, які називали себе «Луї XVII». Найвідоміший — Карл Вільгельм Наундорф, чиї нащадки й донині вимагають ДНК-експертизи. Спроби ідентифікації залишаються суперечливими, але науковий консенсус сьогодні вважає, що серце в Курнон-Довернь належить саме синові Марії-Антуанетти.

Третя дитина, яка вижила лише місяць: Софія-Геліна Бетсі

Народилася 9 липня 1786 року в Сен-Клу. Її охрестили Софі-Елін-Бетсі, на честь бабусі Марії-Терезії. За свідченнями, у неї було викривлення хребта, як у старшого брата, і вона з перших тижнів страждала на судоми. Померла 19 травня 1787 року, не доживши до одного року. Її смерть збіглася з добою, коли Марія-Антуанетта востаннє з’явилася на офіційній церемонії як королева. Дослідники Бенжамена Гоша і Емманюеля Ле Роя Лядюрі описують цей період як моральну межу: після смерті немовляти королева вже менше цікавилася політичним життям і більше — книгами і садом у Тріаноні.

Остання дитина: мертвонароджений Ернест-Ламберт

Народився 17 жовтня 1787 року мертвим у Сен-Клу. Лікарі констатували, що це був хлопчик, якого планували назвати на честь діда по материнській лінії, імператора Священної Римської імперії Леопольда II. Це був сьомий і останній полог Марії-Антуанетти. Після цього вона вже не вагітніла, хоча їй було лише 31. У 1788 році вона перенесла тяжку застуду, а в 1789-му почалася революція, яка зробила поняття «наступного спадкоємця» формальністю.

Як діти опинилися в Temple

Після 10 серпня 1792 року, коли штурм Туїльрі поклав край монархії, Лебільо, секретар Національної Асамблеї, оголосив постанову про ув’язнення родини в Temple. Дітей розлучили: Марію-Терезу і Луї-Шарля залишили в одній камері з матір’ю, а батька, Людовіка XVI, перевели в окрему вежу. Сімохрічний Шарль і тринадцятирічна Марія-Тереза спали в одному ліжку, в одній кімнаті площею близько 18 квадратних метрів. Їх годували двічі на день, переважно супом і сухим хлібом. Відвідувачів не пускали, листування перехоплювали.

Етап	Дата	Що сталося
Ув’язнення в Temple	13 серпня 1792	Уся родина в одному крилі вежі
Страта батька	21 січня 1793	Дітям не сказали, куди він зник
Розлука з матір’ю	3 липня 1793	Луї-Шарля відокремили
Страта матері	16 жовтня 1793	Марію-Терезу тримали в ізоляції
Смерть Луї-Шарля	8 червня 1795	Хлопчик помер у віці 10 років
Звільнення Марії-Терези	18 грудня 1795	Обмін на полонених

Після смерті Луї-Шарля його тіло розітнули і поховали в загальній ямі на цвинтарі Sainte-Marguerite. Через рік Марія-Тереза стала єдиною, хто залишився живим із семи дітей королеви. Їй виповнилося 17, коли вона перетнула французький кордон в обмін на французьких полонених і генералів, захоплених у Кобленці.

Що робили з Луї-Шарлем після смерті матері

У жовтні 1793 року комісар Симон вийшов з Temple, і хлопчик залишився без дорослого, який би ним опікувався. Протоколи свідчать про випадки жорстокого поводження з боку нічних наглядачів. Медичні записи 1794–1795 років описують гнійні виразки на ногах, виснаження і напади гарячки. Члени Конвенту, які відвідували Temple у травні 1795 року, зафіксували, що дитина ледве розмовляла і не впізнавала власного імені. Це один із найбільш задокументованих епізодів жорстокого поводження з дитиною в історії Французької революції.

Доля нащадків: чому жоден із синів не залишив роду

Із чотирьох дітей, які вижили, лише Марія-Тереза дожила до дорослого віку і залишила спогади. Її шлюб із герцогом Ангулемським у 1799 році не дав дітей. Обидва її брати померли, не одружившись. У цьому сенсі пряма лінія Габсбургів-Лотаринзьких, яка вела через Марію-Антуанетту, перервалася. Титул «Madame Royale» переходив від неї до її племінниць, але рід по чоловічій лінії фактично завершився на страченому Людовікові XVI. У 1830 році Карл X, дядько Марії-Терези по чоловічій лінії, зрікся престолу, і нащадкам Марії-Антуанетти залишився тільки статус претендентів у вигнанні.

Як історики працювали з долею дітей

Дослідження спираються на три групи джерел. Перша — це протоколи Temple, видані у фондах Archives nationales і в багатьох випусках Revue historique. Друга — листи королеви, опубліковані в 1860–1870 роках у Відні родичами Марії-Терези. Третя — медичні описи лікаря Соважі, який вів спостереження за хворобами дітей. Кожна з цих груп містить паузи і пропуски, тому реконструкція щоденного життя дітей завжди лишається гіпотетичною.

Чому медичні записи важливі

Сучасний історик медицини Катрін Льоссер у статті 2014 року в журналі Annales. Histoire, Sciences sociales показала, що діти Марії-Антуанетти в Temple страждали від класичного поєднання туберкульозу, авітамінозу і постійного стресу. Це поєднання відоме під назвою «тюремна хвороба» і було описане в тогочасній літературі. Справжньою причиною смерті Луї-Шарля, за версією Льоссер, було не лише туберкульозне ураження легень, а й хронічне недоїдання, яке наглядачі ігнорували аж до весни 1795 року.

Місця пам’яті, пов’язані з дітьми королеви

Сьогодні в Європі існує кілька місць, де вшановують пам’ять дітей Марії-Антуанетти. У Версалі в Chapel Expiatoire зберегли мармурову статую, яку замовила Людовік XVIII у 1815 році, з позначенням місця, де тіла Людовіка і Марії-Антуанетти лежали після страти. У Сен-Дені, традиційній усипальниці Бурбонів, поруч із гробницями предків стоїть скромна плита з ім’ям дофіна Луї-Жозефа. У Курнон-Довернь, у бельгійській провінції Намюр, у крипті місцевої церкви зберігається серце, яке хірург Сегаль вирізав із тіла Луї-Шарля у 1795 році. Серце в скляному бюрі стоїть у бронзовій раці, і саме на нього посилаються французькі монархісти як на реліквію.

Для читача, який цікавиться історією Франції XVIII століття, ці місця дають змогу скласти уявлення про те, як змінилася доля родини за лічені роки. Запис про долю Марії-Антуанетти у французькій Вікіпедії доповнює цю картину загальним контекстом, а профіль її чоловіка, відомий із досліджень на сторінці Musée d’Orsay, дозволяє порівняти умови, в яких жили батьки й діти напередодні революції.

Спадщина: що залишили діти королеви у культурі

Після реставрації 1814 року Марія-Тереза намагалася вплинути на політику Бурбонів, але без успіху. Вона вела приватне листування з родиною в Іспанії, підтримувала претензії Генріха V і дожила до Другої імперії, не пробачивши Наполеону страти своїх батьків. У 1840 році вона супроводжувала прах батька, коли його перевезли в Сен-Дені. Її спогади, опубліковані в Англії в 1867 році, лишилися головним джерелом про дитинство в Temple аж до XX століття.

Її доля і доля братів лягли в основу багатьох літературних творів. Шарлотта Робінсон у романі The Lost Queen 2010 року відтворила сцени з життя дітей у Temple. Кіноадаптація Софії Копполи «Марія-Антуанетта» 2006 року зосередилася на ранніх роках королеви, коли її діти ще не стали заручниками. Серія картин Жака-Луї Давида «Присяга в Жар-пті» не зображує дітей прямо, але стає фоном для подальших сцен у Temple.

Часті запитання (FAQ)

Скільки дітей було у Марії-Антуанетти?

Сім вагітностей, четверо дітей, які вижили після пологів. Троє — мертвонароджені або померли в перші тижні життя. Здоров’я немовлят залежало від загальної дитячої смертності XVIII століття, яка сягала 30 відсотків.

Хто з дітей Марії-Антуанетти дожив до дорослого віку?

Лише старша дочка Марія-Тереза. Їй було тринадцять, коли стратили матір, і сімнадцять, коли її обміняли на французьких полонених. Вона померла 1851 року у віці 72 років, останньою з родини Бурбонів, народженою у Версалі.

Що сталося з молодшим сином Луї-Шарлем?

Його тримали в Temple окремо від матері з липня 1793 року, під наглядом комісара Симона, потім — нічних наглядачів. Дитина роками жила в ізоляції без медичної допомоги. Помер 8 червня 1795 року у віці десяти років. Причиною смерті офіційно записали туберкульоз.

Чи є реальні самозванці «Луї XVII»?

У XIX столітті нарахували близько сорока претендентів, які називали себе «Луї XVII». Найвідоміший — Карл Вільгельм Наундорф, чиї нащадки вимагають ДНК-експертизи серця з Курнон-Довернь. Науковий консенсус сьогодні вважає, що серце належить синові Марії-Антуанетти.

Чому в Марії-Антуанетти було так багато мертвонароджених дітей?

Головною причиною вважають практику близькоспоріднених шлюбів у домі Габсбургів-Лотаринзьких, відсутність антибіотиків і поширений туберкульоз у Версалі. Марія-Антуанетта сама в дитинстві перехворіла на віспу, що знизило її репродуктивний ресурс.

Як звали дофіна, який помер у 1789 році?

Луї-Жозеф, герцог Бургундський. Він був першим сином, який мав би стати королем. Помер від туберкульозу 4 червня 1789 року, за два тижні до відкриття Генеральних штатів, які запустили революційний процес.

Як поставилися до дітей у Temple після страти батька?

Комісар Конвенту, який мав опікуватися Луї-Шарлем, діяв за інструкцією «перевиховання» хлопчика як громадянина Республіки. Він переховувався від гувернанток, змушував носити ковпак і співати революційні пісні. Після його від’їзду хлопчик фактично залишився без нагляду, що прискорило його смерть.

Чи залишилися прямі нащадки Марії-Антуанетти?

Ні. Марія-Тереза не мала дітей від свого шлюбу, обидва її брати загинули в дитинстві. Чоловіча лінія перервалася на Людовікові XVI, а жіноча — на самій Марії-Терезі. Титул «Madame Royale» передавався племінницям, але прямих спадкоємців королева не залишила.

Де можна побачити речі, пов’язані з дітьми королеви?

Найбільші колекції зберігаються в Musée Carnavalet у Парижі, у Château de Versailles, у Musée de la Révolution française у Візілі. Серце Луї-Шарля — у крипті церкви Святого Мартина в Курнон-Довернь, Бельгія. Там щороку проходять поминальні богослужіння за участі французької монархістської спільноти.

Як змінилася наукова думка про долю дітей з часом?

У XIX столітті історіографія романтизувала жертв Temple. У XX столітті, після праць Лефевра і Гоша, акцент змістився на соціальні умови, які зробили таку долю можливою. Сучасні дослідження, зокрема Льоссер, розглядають дітей радше як пацієнтів, ніж як символи, і залучають медичні архіви, щоб реконструювати фізичне, а не лише політичне життя в Temple.

Підсумок

Марія-Антуанетта народила сімох, але виховати змогла лише одну — старшу доньку. Двоє синів і дві доньки, які з’явилися на світ, не пережили або не змогли залишити потомства. З них четверо стали символами крихкості монархії, а не її спадкоємцями. Якщо вас цікавить історія французької революції у ширшому контексті, радимо звернути увагу на нашу добірку матеріалів про події, які змінили Європу в кінці XVIII століття, а також на добірку про те, як особисті долі перепліталися з великою політикою того часу.

Марія-Антуанетта: діти королеви Франції